Что означает герб украины. Герб Украины: что означает данная эмблема? Геральдика и символика цветов

В последние годы теме Украины уделяется столько внимания российскими средствами массовой информации, что россияне видят украинскую государственную символику едва ли не чаще, чем герб России . Сине-желтый флаг и украинский государственный герб в виде характерного трезубца были главными символами революционного киевского Майдана, кадры которого облетели весь мир.

Украинцы любят свои государственные символы, с удовольствием украшают ими автомобили, одежду, жилища. Среди молодежи весьма популярны украшения и татуировки в виде трезубца.

Ну и, конечно же, этот символ обозначен на государственных документах, монетах и купюрах, боевой технике вооруженных сил Украины.

Что же означает этот символ? Когда он появился? И почему Украина выбрала себе именно такой герб?

Государственный герб Украины имеет очень долгую историю, истоки которой теряются в седой глубине веков. Однако сперва стоит дать краткое описание одного из трех главных государственных символов Украины.

Описание

Герб Украины, наряду с гимном и флагом, является одним из главных официальных символов государства. Существует Большой и Малый герб Украины. Центральным объектом обоих гербов является трезубец. В настоящее время официально утвержден только Малый герб, большой существует только в виде проекта, который еще не утвержден на официальном уровне.

Малый герб Украины – это синий щит с золотой каймой, на котором изображен золотой трезубец. Он был официально утвержден Верховной Радой Украины в феврале 1992 года, вскоре после провозглашения независимости страны.

Однако также быстро принять Большой государственный герб не получилось. Был объявлен конкурс, который продолжался на протяжении нескольких лет. В 1996 году в проекте Конституции Украины было дано описание Большого герба, однако сам он так и не был утвержден. Разработка проектов затянулась до середины нулевых годов, была создана специальная комиссия, которая занималась этим вопросом.

Только в 2009 году украинское правительство утвердило проект нового Большого государственного герба, после чего он был передан в парламент. Однако депутаты за проект не проголосовали. Более того, народные избранники представили еще несколько эскизов, что еще сильнее усложнило ситуацию. В конце концов голосование было провалено, и Большой герб так и не был утвержден.

Теперь следует сказать несколько слов о проекте Большого герба Украины. Его основной деталью также является трезубец. Он изображен на синем щите и занимает центральную часть композиции (эта часть полностью повторяет Малый герб страны). С правой стороны от щита с трезубцем находится запорожский казак с мушкетом, а слева расположен золотой лев, вставший на задние лапы. В верхней части герба изображена корона, а на его нижней части - золотые колосья пшеницы, ветка калины и лента цветов украинского национального флага.

Каждый из этих элементов имеет собственное значение, связанное с историей украинских земель. Золотой лев – это символ Галицко-Волынского княжества, герб князя Даниила Галицкого – единственного короля в древнерусской истории. Казак с мушкетом на плече – это герб Войска Запорожского, существовавшего в период с XVI до XVIII столетие. Корона над щитом с трезубцем символизирует княжескую власть Киевской Руси. Калина и колосья пшеницы в нижней части герба – это традиционные символы Украины, они означают богатство и щедрость украинской земли.

По сути, основная идея Большого герба – это единство украинских земель, Запада и Востока, которая опирается на традиции государственности Киевской Руси.

Отсутствие официального Большого герба – это, конечно же, досадное упущение украинских властей. Однако страна уже давно привыкла к трезубцу, считая его основным государственным символом.

Если говорить о Большом украинском гербе, то самой интересной его частью, безусловно, является сам трезубец. Этот геральдический элемент намного древнее всех остальных. Его история начинается задолго до того, как свирепые и воинственные норманны основали город на берегах Днепра – будущую столицу древнерусского государства. На этом символе следует остановиться более подробно.

Трезубец, как один из самых древних символов человечества

Традиционной трактовкой трезубца на украинском государственном гербе является его нормандское происхождение. Эта версия является самой распространенной среди ученых-историков и знатоков геральдики. Однако история этого символа намного богаче и интереснее.

Трезубец в качестве символа использовали многие народы, начиная с самых древних культур. Особенно часто этот символ использовался народами, которые имели отношения к морю. Причина этого лежит на поверхности: трезубец был орудием рыболовного промысла, не зря он ассоциируется с древнегреческим морским богом Посейдоном.

У древних шумеров трезубцем была вооружена богиня Инанна – главное женское божество в пантеоне этого народа. Согласно шумерской мифологии, Инанна изначально была правительницей сказочной страны Аратты – это что-то вроде тибетской Шамбалы или российского Беловодья.

В аккадско-шумерской мифологии с трезубцем изображался еще один бог – Ишкур, повелитель грома, бури и молнии. Ему подчинялась водная стихия, Ишкур мог вызывать паводки и дожди.

Трезубец был атрибутом хеттских богов, его изображения обнаружены в храмах минойской цивилизации. Этот символ был широко представлен и в верованиях древних индийцев.

В ведической традиции трезубец является неизменным атрибутом «водного» бога Варуны. Ученые считают, что культ этого божества (а вместе с ним и его символ) на Индостан принесли арии. Позже трезубец стал неотъемлемой частью одного из главных божеств индуизма – верховного бога Шивы. Трезубцем вооружена и его супруга – воительница Дурги, а также бог огня Агни.

Трезубец является одним из центральных символов буддизма: он обозначает Три Драгоценности Будды.

Как можно заметить из всего вышеизложенного, трезубец – очень распространенный символ в древних культурах. Чаще его использовали народы, связанные с морем, или те, кто обитал около моря ранее.

Трезубец был весьма распространен и во времена Средневековья, причем на всем Евразийском континенте: от монгольских степей до норвежских фьордов. Правда, в средневековый период встречаются уже не само изображение трезубца, а его стилизованный символ. Его использовали в качестве военной эмблемы, в качестве символа государственной власти, наносили на печати и денежные знаки.

Следует отметить, что в раннем Средневековье гербов, как таковых еще не существовало. Геральдика появилась только в XII веке.

Наряду с трезубцем, для этих же целей использовался и двузубец. Наиболее известными знатными родами, отличительным символом которых являлись трезубцы, являются Рюриковичи и Борджигины. Самый известный представителем последнего — великий завоеватель половины мира Чингисхан.

Археологи нередко находят изображение трезубцев и в странах Средней Азии: в Таджикистане и Узбекистане.

Трезубец-тамга являлся знаком рода Гиреев – основателей и правителей Крымского государства.

Большинство историков считает, что трезубец на русские земли принесли варяги, которых принято считать основателями древнерусского государства. Трезубец был фамильным знаком князей из рода Рюриковичей. Вообще следует сказать, что трезубец и двузубец пользовались большой популярностью у варягов.

Если говорить о гербе Рюриковичей, то считается, что их трезубец – это стилизованное изображения сокола Рарога, духа, который обычно изображается в виде хищной птицы. Этот сказочный персонаж существует и в скандинавской, и в славянской мифологии.

Трезубец может быть стилизованным изображением и еще одной птицы – ворона, которого скандинавы связывали с Одином, – главным божеством своего пантеона. Изображение ворона часто встречается на старинных скандинавских монетах, викинги наносили его на боевые знамена, амулеты, ювелирные украшения.

В любом случае, первоначально трезубец был просто знаком рода Рюрика, а позже, с развитием древнерусского государства, он превратился в официальный символ страны. Его стали наносить на печати и монеты, использовать в дипломатических миссиях.

Дальнейшая история украинского герба

После распада Киевской Руси на ее территории образовалось несколько княжеств, каждое из которых имело собственную символику. В первой половине XIII века значительно усилилось Галицко-Волынское княжество. Его возвышение во многом связано с именем князя Даниила Галицкого – талантливого военачальника, дипломата и политического деятеля. Его гербом был лев, вставший на задние лапы.

В XVI столетии на Левобережной Украине появляется новая военно-политическая структура – Запорожская Сечь (Запорожское Войско). Ее эмблемой был казак с мушкетом (самопалом) на плече. В начале XVII века, при гетмане Сагайдачном, это изображения становится официальным гербом запорожцев и используется на боевых знаменах, печатях и документах. Любопытно, но и на географических картах Украины-Руси (так тогда официально назывались украинские земли) того периода изображается именно казак с мушкетом.

Вопрос о национальном символе опять остро встал в Украине после Февральской революции и провозглашения страной независимости. С флагом определились довольно быстро, а вот насчет герба возникли дискуссии.

Было несколько вариантов: казак с мушкетом, галицкий лев, лук со стрелами, лев вместе с архангелом Михаилом, крест со звездами и полумесяцем. Точку в этом споре поставил историк Грушевский, бывший на тот момент председателем Центральной Рады. Именно он заявил, что из всех предложенных вариантов государственного герба, трезубец князей Киевской Руси является наиболее подходящим.

В конце 1917 года трезубец в виде государственного символа впервые появился на денежных знаках Центральной Рады. А в январе 1918 года он был размещен на военно-морском флаге Украины. И только после этого, в 25 февраля 1918 года, трезубец был официально принят в качестве государственного герба.

Трезубец активно использовался в наградной системе, а также в знаках и отличиях Украинской повстанческой армии.

Если у вас возникли вопросы - оставляйте их в комментариях под статьей. Мы или наши посетители с радостью ответим на них

Нещодавно Кабінет Міністрів України затвердив зображення великого державного герба України. Після прийняття відповідного рішення Верховною Радою України наша держава вже офіційно отримає свого великого державного герба. На сторінках деяких Інтернет-видань можна було прочитати коментарі як фахівців, так і людей хоч і відомих, але дуже далеких від геральдики. Як на мою думку, то такі речі мають коментувати або спеціалісти з геральдики, або дизайнери та художники. Погоджуючись з тезою, що символи правлять Світом , мусимо визнати створення державної символіки важливою справою, та констатувати відсутність прагнення владної верхівки в залученні широкої мистецької громадськості до вирішення цієї задачі. Думаю, що зараз ламати списи в дискусіях про гарні рішення та недоліки цього герба мабуть вже недоцільно. То ж маємо те, що маємо.

Як ми можемо бачити на малюнку, ключовим елементом великого державного герба України є малий Герб, в основі якого лежить так званий Тризуб . В літературі та в Інтернеті є багато трактувань цього символу, вони загально відомі, з нами знайомі всі хто цікавляться даною проблематикою. Нещодавно мене зацікавило оригінальне і глибоко вмотивоване трактування цього символу описане в книзі «ОРІЯНСТВО. Українська духовна мудрість, або Роздуми про Щастя» автором якої є громадянин Сполучених Штатів Америки українського походження Микола Пономаренко . З люб"язного дозволу вельмишановного автора цитую по оригіналу.

«ТРИСУТТЯ часто називають ТРИЗУБОМ, що невірно. ТРИСУТТЯ є унікальним знаменитим Українським знаком-символом, якого не має жодна нація світу і який несе глибокий закодований зміст — ТРИ СУТНОСТІ, тому і зветься «Трисуття». Це є Дерево Життя, в якому об"єднані Три Суті — Яв , Нав і Прав — міфологічні архетипи слов"янської мудрості.

Трисуття має горизонтальну лінію, яка символізує розділення світу на Явний (над Землею) і Навний (підземний, або захований) світи. Явний світ є життям людини н землі, а Навний є світом пращурів, померлих родичів, мудрістю віків.

Життя народжується із «зерна», яке ніби посаджене у «землю» — змістовно ділить світ між живими і мертвими. Підземна частина зерна Нав — дух предків, із якого виходить, род -иться явне життя Яв — центральний росток у Трисутності. Це явне життя направляється з двох сторін складною структурою Прав — законів, правди життя. Прав є направляючою сутністю, яка ніби виростає із досвіду і мудрості пращурів Нав і яка є непохитна, як два ножі, що направляють Яв -не життя.»

Говорячи про герб, не можна також не торкнутися теми державного прапора , оскільки він невід"ємно пов"язаний з геральдикою і його кольори присутні на малому гербі та на великому гербі в вигляді стрічки. Свій прапор ми традиційно називаємо «жовто-блакитним» , що на мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) має означати:
- жовтий колір є головним, оскільки він в описі прапору називається першим і зображується зверху;
- блакитний колір є допоміжним, в опису прапора він називається другим, зображується знизу та є тлом для гербових зображень.

Але на офіційному прапорі України зверху розміщено синій колір, а знизу — жовтий. Звідси, за законами геральдики, маючи «перевернутий» за кольорами державний прапор ми мали б зображувати і малий державний герб як синій тризуб на жовтому тлі, а не навпаки. Маємо явну невідповідність існуючого прапора та зображення малого герба законам геральдики.

У березні 1918 року Центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.

18 січня 1918 року міністр морських справ УНР Д. Антонович запропонував затвердити Український морський прапор. Він мав такий вигляд: дві смуги: вгорі — жовта, внизу — синя із золотим тризубом і хрестом.

Перший прапор УНР — жовто-блакитний, за гетьмана Павла Скоропадського було замінено на блакитно-жовтий. 13 листопада 1918 року він став і державним символом Західноукраїнської Народної Республіки. 20 березня 1920 року затвержений на Підкарпатській Русі, а з 1939-го — в Карпатській Україні.

Цікаво. Випадково на добре відомій картині крайній прапор зліва (згорнутий) має жовтий колір зверху, а блакитний знизу? Чи Рєпін знав, що жовто-блакитний прапор повинен мати жовте зверху?

До речі, це може бути гарним коментарем до того державного безладу, що існує в країні. З сакральної точки зору жовтий колір означає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим, що відповідає природному стану Всесвіту. В іншому разі (коли на національному прапорі синій колір розміщено над жовтим) це означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем, що суперечить природному стану Всесвіту і є символом всього негативного в нашій державі.

Антон Супруненко

Изображения этого символа в Украине можно встретить повсеместно. Начиная с того, что главный трезубец Украины - это малый герб, утвержденный законодательно и конституционно Верховной Радой (1992). Он, наряду с гимном и флагом, является символом государственности и состоит из английского щита с золотистой каймой и золотого символа. Большой трезубец также включает, однако его изображение еще не утверждено окончательно. Оно существует пока лишь в качестве проекта.

История трезубца Украины

Сам символ - один из древнейших, известных человечеству. Считается, что это - атрибут силы и власти. В античные времена он символизировал могущественного Посейдона. Именно с трезубцем до нас дошли многие известные изображения данного божества. В Индии - это оружие Шивы, многорукого бога. Зачастую Шива изображался с этим оружием в руках. В буддийской традиции - атрибут высшей власти.

В культуре - знак, символизирующий триединство мира: А в эпоху Киевской Руси - герб князя Владимира, считающегося одним из величайших правителей в мире, основоположника православной Руси. Тогда же символ становится и государственным знаком. Его повсеместно можно было увидеть на монетах и печатях.

Различные версии

Самая вероятная из теорий происхождения трезубца - изображение сокола, падающего на свою добычу. Это был и фамильный знак Рюриковичей, означающий независимость, свободу, силу.

Другие исследователи видят в нем условное изображение якоря, бывшего символом народов, проживающих возле Черного, а также Азовского морей. Тема Рюриковичей представляется наиболее актуальной. Подтверждение тому - находки археологов: изображения времен первых Рюриковичей, где видим того же сокола. Подобные символы видим и на некоторых английских монетах той эпохи (10 век). Еще одна версия - происхождение от хазарского двузубца. Например, печать Святослава, умершего в 972. На ней также был изображен двузубец.

Что означает трезубец Украины?

При образовании Украинской Народной Республики (1917) вопрос с флагом и его цветами был решен относительно быстро. А вот с гербом дело застопорилось. Предлагалось несколько вариантов. Желтый лев на голубом фоне. Лев и Архангел Михаил. Казак с мушкетом. Золотой одноглавый орел, и другие варианты. Грушевский, председатель Рады, отмечая, что страна не имела постоянного герба, выделил трезубец Украины, как основной проект. А с конца 1917, когда был утвержден образец первого кредитного билета, на нем находились отпечатки символа. Трезубец Украины в 1918 располагался и на (в верхней части). В том же году принимается решение о принятии герба Украинской Народной Республики, где центральное место также занимал данный символ. Он же установлен в качестве центральной части государственной печати УНР.

В 1918 герб государства Украинского содержал в себе изображение трезубца в верхней части, над казаком с мушкетом.

Кстати, в Советской Украине прекратили использование данного символа, и он возрождается только с обретением государственной независимости в 1992.

Современные трактовки символа

Современный трезубец Украины - неотъемлемый символ независимости и государственности. Он также является символом боевого духа украинцев в борьбе против всевозможных оккупантов на протяжении многих веков. Нельзя забывать, что Украина во все времена (практически до последнего столетия) находилась под гнетом различных государств. И только лишь в последние десятилетия обрела, наконец, подлинный суверенитет.

Христианская трактовка символа

С появлением и распространением христианства трезубец приобретает более религиозное значение и ассоциируется с символом представляя единство Отца, Сына, Святого Духа. Такая трактовка наиболее актуальна у православных христиан и католиков, которые проживают на территории Украины. Для науки представляется сомнительной данная позиция. А смысл, вложенный в первоначальный древний символ - заимствованным. Что не умаляет достоинств самой православной и католической веры.

Зашифрованное слово

В период становления Украины как независимого государства важную роль играло придание уже существующим символам некоего нового, мистического смысла. Так произошло и с трезубцем в Украине. Некоторые стали считать, что в самом символе зашифровано слово «Воля», то есть - свобода (по-украински). Данная трактовка помогала осознавать себя причастным к определенной общенародной и национальной идее борьбы за светлое будущее украинского народа.

Как бы там ни было, трезубец был и остается магическим символом, одним из самых древнейших, своеобразным оберегом от злых сил для его носителя, своеобразным охранным амулетом, предназначенным оберегать человека, социум, страну в целом от посягательств на их свободу и независимость.

В последние годы Украина постоянно присутствует в российской информационной повестке. Многие наши граждане знают о событиях в этой стране больше, чем в своей собственной. В репортажах наших СМИ неизменно присутствуют украинские государственные символы: сине-желтый флаг и герб-трезубец.

В самой Украине сегодня мода на государственные символы, ими украшают жилища, автомобили, одежду. Среди молодежи популярны татуировки в виде трезубца. Ну и естественно, этот символ можно встретить на украинских деньгах, официальных документах, на форме военнослужащих и боевой технике.

Символы имеют огромную власть над умами людей, именно они во многом программируют их поведение и определяют будущее. Что же означает герб Украины? Когда началось его использование и почему наши соседи выбрали себе именно этот символ в качестве государственного? И какова история герба Украины? Все эти вопросы будут рассмотрены в нашем материале, однако прежде, пожалуй, следует дать детальное описание трезубца или «тризуба», как называют его сами украинцы.

Описание украинского государственного герба

Трезубец занимает важнейшее место в украинской государственной символике. Он является центральным элементом сразу двух украинских гербов:

• малого;
• большого.

Следует добавить, что в настоящее время официально утвержден только малый герб Украины, большой существует только в виде нескольких проектов.

Малый государственный герб Украины представляет собой синий щит с золотой (желтой) каймой, на котором изображен золотой (желтый) трезубец. В качестве государственного этот символ был принят постановлением Верховной Рады 19 февраля 1992 года.

На создание большого герба был объявлен конкурс, который по разным причинам затянулся до середины следующего десятилетия. Когда в 2009 году один из проектов был все-таки утвержден правительством страны и передан в парламент, то депутаты провалили его. С тех пор ситуация в этом вопросе находится в подвешенном состоянии. В 20 статье Конституции Украины сказано о большом гербе, есть даже его примерное описание, но официально его пока не существует.

Теперь несколько слов о непринятом проекте большого герба. Основным его элементом является малый герб Украины. Он занимает центральную часть композиции. С двух сторон его поддерживают две фигуры – слева золотой лев, вставший на дыбы, а справа – запорожский казак с мушкетом на плече. В верхней части герба изображена княжеская корона, а в нижней – ветка калины и золотые колосья пшеницы, увитые лентой цвета национального флага.

Каждый из этих элементов связан с историей украинских земель и имеет глубокое геральдическое значение. Казак с мушкетом – это древний символ Войска Запорожского, которое существовало на Левобережье Украины с XVI по XVIII столетие и оказало значительное влияние на историю и культуру страны. Золотой лев – это герб князя Данилы Галицкого, самый узнаваемый символ Галицко-Волынской земли. Корона над трезубцем символизирует Киевскую Русь, наследниками которой считают себя украинцы.

Изображение казака и льва на гербе символизирует единство правобережной и левобережной Украины, Запада и Востока страны. Калина и колосья пшеницы в нижней части композиции – это традиционные символы, что означают щедрость и богатство украинских земель.

Отсутствие большого государственного герба – это, без сомнения, недоработка официального Киева, но, на самом деле, украинцы давно привыкли к трезубцу, и считают его своим настоящим национальным символом.

Если же говорить с точки зрения геральдики, то самая интересная часть герба Украины – это трезубец. Это очень древний символ, история которого начинается задолго до того, как светловолосые свирепые варяги основали город на днепровских кручах – будущую столицу независимой Украины. Поэтому трезубец точно заслуживает более подробного рассказа.

Трезубец: символ, пришедший из глубины веков

Когда говорят об украинском трезубце, как правило, вспоминают Владимира Великого, других древнерусских князей и обсуждают норманнское происхождение этого символа. Это действительно так. На берега Днепра его принесли суровые скандинавские воины . Однако история трезубца гораздо богаче и норманны были далеко не первыми, кому пришелся по душе этот символ. Трезубец был очень распространенным знаком, изображение которого почитали самые разные народы.

Его использовали с глубокой древности, причем наиболее часто трезубец был в почете у народов, жизнь которых была связана с морем. Ведь, кроме всего прочего, это еще и орудие рыболовного промысла. Недаром трезубец является главным атрибутом Посейдона – бога морей и океанов в греческой мифологии.

Трезубцем была вооружена Инанна – главное женское божество в шумерском пантеоне богов. Шумеры считали, что когда-то именно она правила сказочной страной Араттой – аналогом российского Беловодья или тибетской Шамбалы. В Междуречье был еще один бог с трезубцем – Ишкур. Ему подчинялись громы, молнии и различные атмосферные осадки. Также трезубец был символом Мардука – верховного божества древнего Вавилона.

Изображения трезубца обнаружены в храмах минойской цивилизации, он был одним из атрибутов хеттских богов, широко представлен этот символ и в ведической традиции. В индуизме сразу несколько божеств пользовались трезубцем. Он был неизменным атрибутом бога Варуны, который считался покровителем мировых вод, а также Шивы и его воительницы-супруги Дурги. С трезубцем часто изображают бога огня Агни.

Также трезубец можно назвать одним из главных символов буддизма: в этой крупнейшей мировой религии он обозначает три драгоценности Будды.

Знаком верховной власти трезубец был в империи Чингизидов, он до сих пор почитается в Монголии. Трезубец-тамга на долгие столетия стал символом рода Гиреев – правителей Крымского ханства.

Эпоха Средневековья: Киевская Русь

Если говорить о Средневековой Европе, то наибольшей популярностью трезубец, конечно же, пользовался в Скандинавии. Его почитали в качестве знака верховной власти, военного символа, наносили на монеты. Кроме трезубца, встречаются и изображение двузубца. Еще можно добавить, что в раннем Средневековье изображение трезубца становится все более стилизованным.

На русские земли трезубец принесли викинги. Он был знаком рода Рюриковичей – основателей древнерусского государства. Основная версия гласит, что трезубец был стилизованным изображением священного сокола Рарога – птицы, которая присутствует и в скандинавской, и в славянской мифологии.

Есть и другая гипотеза. Она связана с еще одной священной птицей норманнов – вороном бога Одина. Его изображение можно часто встретить на скандинавских ювелирных украшениях, монетах, знаменах, амулетах и др.

В любом случае, понятно одно: изначально трезубец был просто родовым гербом Рюриковичей, их военной эмблемой, и только со временем он превратился в государственный герб. В период расцвета Киевской Руси этот символ наносят на монеты и печати, керамику, используют в настенных росписях. Так, например, на монетах князя Владимира Святославовича с одной стороны было изображение правителя, а на другой – герб-трезубец.

Галицкий лев – еще один важный элемент украинского большого герба – появляется на печатях примерно в первой половине XIV века. Самое раннее его изображение датируется 1316 годом.

От Киевской Руси до Украинской Народной Республики

История Украины богата и разнообразна. После распада древнекиевского государства в пределах его границ образовался целый ряд удельных княжеств, каждое из которых пользовалось собственной символикой. Следует отметить, что в литовский и польский период трезубец в гербах украинских земель не использовался.

В XVI веке на Левобережье Украины возникает новая уникальная военно-политическая структура – Запорожское Войско, которое на несколько столетий стало основным драйвером исторического развития страны. Эмблемой запорожцев был казак с мушкетом (самострелом) на плече – это изображение можно назвать первым оригинальным украинским гербом. В XVII веке при гетмане Сагайдачном этот символ получает официальный статус, поэтому его изображение можно встретить на знаменах, печатях и различных украинских документах той эпохи. Любопытно, что на европейский картах Украины-Руси – так тогда назывались украинские земли – также изображался этот запорожский герб. Он продолжал использоваться и в период Гетманщины, уже после присоединения Украины к московским землям.

В конце XVIII века в Малороссийской коллегии был разработан герб Малой России. Он представлял собой золотой щит с двуглавым императорским орлом, держащим гербы пяти земель, входящих в состав так называемой Малороссии. Однако уже в 1781 году этот герб был упразднен. Вплоть до 1917 года украинские земли в составе Российской империи имели только губернские гербы.

Революция 1917 года и УНР

В 1917 году было провозглашено о создании независимого украинского государства, и сразу же встал вопрос о его официальных символах. Была образована специальная комиссия, которая занималась этой проблемой. В качестве герба УНР рассматривались разные исторические символы: запорожский казак с мушкетом, Архистратиг Михаил и др.

Историк и один из руководителей Центральной Рады Михаил Грушевский предложил использовать в качестве малого герба княжеский трезубец периода Киевской Руси. В начале 1918 года он был официально утвержден в качестве герба УНР. Еще раньше трезубец появился на первых украинских купюрах.

В качестве герба трезубец использовался в Украине и в период правления гетмана Скоропадского, а также при Директории. В это же время появляются первые эскизы большого государственного герба, в основу которого положен все тот же трезубец. Так летом 1918 года украинский художник Георгий Нарбут подготовил проект, который представлял собой восьмиугольный щиток с запорожским казаком, над фигурой которого был расположен трезубец.

Поскольку в СССР каждая республика де-юре считалась независимым государством, все они имели собственные официальные символы: герб и флаг.

В 1919 году появилось первое описание государственного герба советской Украины. Он практически полностью повторял герб РСФСР. В его нижней части находился девиз «Пролетарии всех стран, соединяйтесь» на русском и украинском языках. В 1929 году надпись на русском языке убрали.

В 1937 году после принятия в СССР новой конституции герб УССР был незначительно изменен. Последние дополнения к нему были внесены в него в 1949 году, когда гербы всех советских республик сводили к единому стандарту. В верхней части композиции, между колосьев, была добавлена пятиконечная звезда, девиз с нижней части перекочевал на боковые ленты, увивающие колосья. Его заменило название республики. В таком виде украинский герб дожил до момента распада Советского Союза.

Следует добавить, что в советский период трезубец в качестве символа продолжали использовать участники национально-освободительного движения, которые ставили перед собой цель создание украинского национального государства. Он был широко представлен в знаках и отличиях, а также в наградной системе Украинской повстанческой армии, а также в ОУН-Б и ОУН-М.

Новейшее время: обретение независимости

Как уже было сказано выше, трезубец в качестве официального герба Украины был утвержден 19 февраля 1992 года. Тогда же появилось распоряжение о создании большого герба на его основе. Конкурсы на большой герб проводились в 1996, 2001 и 2007 гг., но он до сих пор так и не принят.

Сегодня Украина переживает непростые часы, можно сказать, что именно сейчас рождается украинское независимое государство. На наших глазах формируется новая политическая нация, которая со временем сможет четко сформулировать новую национальную идею. Поэтому, возможно, отсутствие большого герба является неслучайным. Он появится, когда украинское общество будет готово к этому. И этот новый государственный символ обязательно приведет эту древнюю землю к миру добру и процветанию.

Тризуб - історичний символ Української Державності, княжий Знак середньовічних Київських князів.

Одностайної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Подібні зображення відомі на давніх солярних знаках в Індії та інших країнах світу. Існує близько 40 версій, які пояснюють походження тризуба.

Він вважається символом влади, християнською церковною емблемою, геральдичною фігурою, монограмою, орнаментом, символічною квіткою, схематичним малюнком лука із стрілою, символом блискавки, символом влади над трьома світами - небесним, земним і підземним, що пізніше трактовано християнами як єдність Бога-Батька, Бога-Сина, Бога-Духа Святого, емблемою якоря, зображенням рибальського знаряддя, уособленням трьох природних стихій - повітря, води і землі, існує версія, що це зображення падаючого, атакуючого сокола.

Тризуб (як сокола, що йде в піке),
Облюбував собі на ловах Рюрик.
І віщий князь Олег не вежах бурих
Лишав його зображення стрімке.
На печенігів, половців у шкурах
Цей герб наводив жах - було й таке!
І дерево життя змогло в"юнке
Не вимерзти в холодних кучугурах.
Сам Олександр здіймав Тризуб увись,
Як з півночі посунули колись,
Навали шведів і тевтонів сила,
І коли скрестились грізно меч і спис,
А для наук йому розправив крила

Засновник Академії - Могила.

У науці поширена думка, що Тризуб в національній символіці України бере свій початок від геральдичного знаку Рюрика та його нащадків.

Але разом із тим, кожен знак існував набагато раніше. Археологи знаходили такі знаки на величезних територіях від Дніпра до Гімалаїв, від берегів Понта і Пропонтиди до лісостепової зони Московщини.

За цією темою зібрано вже багато літератури, пройшло багато наукових конференцій і симпозіюмів та виголошено стільки думок, що вистачило б заповнити цілі томи.

Ще 1904 року Карл Болсуковський в доповіді "Родовий знак Рюриховичів, великих князів Київських", що була прочитана на XIV археологічному з"їзді в місті Чернігові, стверджував, що:
1.Загадковий знак, запозичений у Візантії, утворився з літер грецької абетки, які складають титул монарха - "басилевс".
2.Цей титул після Володимира Святого зберегли всі його наступники до Ярополка-Петра включно.
3.Після змін, від додання хреста й місяця, він дістав значеня геральдичної емблеми, через що його й слід вважати за герб Рюриковичів.
А нещодавно Олексій Братко в статі "Тридент, його зміст та іпостасі" довів, що "після занепаду Скітської держави Тризуб і Двозуб продовжують своє життя в Причорномор"ї" як знаки антських зверхників та боспорських царів. Традиція самецих знаків Північного Причорномор"я знайшла собі продовження у так званих знаках Рюриковичів та визнанні тридента національним символом України.
Магічний символ оберегу північно-арійських племен. Має скандинавське рунічне походження.
З розповсюдженням християнства набрав додаткового сенсу Святої Трійці. Тризуб несе в собі сакральне значення, пов " язане з троїстим характером верховної влади.

Все це було задовго до того, як християнство проголосило Святу Трійцю (тридент): Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух. Цей знак - тридент - зустрічався на Кавказі, в Хорезмі, в Ірані, в Кушанському царстві та ще раніше - в Ольвії, у сарматів, в грецьких містах на Боспорі і навіть 3 тисячі років до Різдва Христова на Поділлі.
Стилізований знак Тризуба - „триглав" - розповсюджений в народній українській вишивці, в орнаментах і візерунках.
Після повалення царизму в Україні виникла Центральна Рада і було проголошено Українську народну республіку.

Пропонувалися такі символи майбутнього герба України: зображення Св. архистратига Михаїла, козак із самопалом, золоті зорі на синьому тлі, тризуб. Центральна Рада за пропозицією М. Грушевського у 1918 році затвердила знак князівської влади часів Київської Русі- тризуб за герб Української Народної Республіки. Автором проекту герба був художник В. Кричевським. Тризуб залишався державним гербом України і в часи Гетьманату П.Скоропадського та Директорії.
Після ліквідації української національної державності символіку із зображенням тризуба в 20-40-х роках XX ст. використовували різні політичні угрупування Західної України - праві і ліві - зокрема, з певною відмінністю (середній зуб у формі меча) ОУН.

Тризуб із середнім зубом у формі хреста - релігійні угрупування. Як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 року Сеймом Карпатської України - держави, яка нетривалий час у 1939 році існувала в Закарпатті.
Після відновлення української національної державності, Верховна Рада, як найвищий законодавчий орган держави, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) - малий Державний Герб України.

Традиційно зображується золотим на блакитному тлі - згідно кольорів Державного Прапору України.

Золотий непокірний тризуб

Державний герб України

Стаття 20 Конституції України : " Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. "

Великий Герб України - складається з трьох основних частин: Тризуба, Герба Війська Запорізького (праворуч) і Герба Королівства Галичини і Лодомерії (ліворуч). Тим самим символізується соборність України, коли національний символ (Тризуб) об " єднує і Захід (Галицький Лев), і Схід (Козак-Запорожець). Тризуб принципово симетричний, в той час, коли оксідентальні (Лев) і орієнтальні (Козак) символи розгорнуті обличчям один до одного, що означає подолання протиріч і єдність.

До речі, ці фігури є розгорнутими в протилежні від їхнього історичного положення боки.

Державний герб - офіційна емблема держави. Його мета - дати в умовних символах уявлення про державу, її історію, суспільний та державний лад.
Ще в період родоплемінного ладу східні слов"яни на території України використовували символічні знаки.

Ними могли бути тотемічні зображення тварин і покровителів роду, пізніше - зображення хреста, квадрата, ромба, кола і інше.

Дещо пізніше бачимо на гербах півмісяць, зірки, зброю, квіти, геральдичних звірів та птахів, зокрема однорогів, оленів, орлів, круків.
Родові знаки часто використовувалися для позначення пасовищ, водоймищ та для визначення територіальних меж певного роду.
Найдавніші археологічні знахідки тризуба походять з першого століття нашої ери з Боспорського царства, що знаходилось на Керченському півострові. Трохи пізніше, у VI-VIII ст. цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині.
Тризуб був очевидно знаком князівської влади Рюриковичів. Зображення тризуба відоме з печатки київського князя Святослава Ігоровича.

Знак форми тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава та Ярослава Мудрого; він є у гербі Анни Ярославни, королеви Франції; цегла, яка знайдена при розкопках Десятинної церкви у Києві, теж мала знак тризуба.
Як знак князівського роду, тризуб широко використовувався не печатках, якими скріплювалися міжнародні договори, князівських товарах, що вивозилися на продаж за кордон...
Проте, тризуб не був офіційним гербом Київської Русі у сучасному розумінні. Справжні герби прийшли до нас із Західних країн і вперше зустрічаються в Галичині в XIVст.
У період феодальної роздробленості Русі тризуб витіснився з ужитку. На зміну приходять: на київській землі - зображення Св. архистратига Михаїла, а на Галичині - лев, зіпертий на скелю. Із запровадженням козацького реєстрового війська на Україні з"являється нова гербова символіка - лицар-козак з самопалом.

Це зображення широко використовувалось на печатках запорізьких козаків.

Під час першої світової війни відзнаку у формі тризуба використовували українські частини у складі австрійської армії - Українські січові стрільці. Тризуб став своєрідним орденом, відзнакою за хоробрість в Українській Галицькій Армії.

Чому тризуб зображається жовтим? Багато дослідників пояснюють це так: жовтий - золотий колір - це колір небесних світил, колір Сонця, сонячного проміння, без якого неможливе існування життя.
Kоли йдеться про державний герб, то у свiтовiй практицi не усталилося суворої регламентацiї засад його творення.

Це, так би мовити, „нацiональний продукт" - вiддзеркалення специфiки геральдичниx традицiй, що примxливо фокусують своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.
Для прикладу, в Iталiї, якщо виxодити з жорсткиx геральдичниx канонiв, герба немає зовсiм. Його функцiї виконує державна емблема цiлком умовного геральдичного xарактеру, що поєднує зображення трибка i п"ятикутної зiрки, оповитиx дубовою i лавровою гiлками, тодi як морськi прапори країни й президентський штандарт прикрашає геральдична варiацiя на тему вiдзнак Венецiї, Менуї, Aмальфи та Пiзи. Самобутнiй спосiб геральдичної презентацiї обрала й Францiя, що послуговується двома знаками: загальновiдомою емблемою з лiкторським пучком i орденом Почесного легiону та щитом, у якому поєднано герби всix департаментiв країни.

Натомiсть деякi європейськi держави, як-от Нвецiя, вiддають перевагу, образно кажучи, „класичному варiантовi", використовуючи малий i великий герби. Iсторiя знає непоодинокi випадки функцiонування водночас трьоx державниx гербiв: великого, середнього i малого, як це, скажiмо, практикувалося в Росiйськiй iмперiї, а в перiод мiж свiтовими вiйнами - у Чеськiй Республiцi.

Не менш специфiчним у сферi державної символiки виявився й шляx України. Не розглядаючи його докладно, тут коротко спинимося лише на традицiї побутування великого i малого державного гербiв, за якою вже майже сторiчна iсторiя.

Правовий прецедент використання великого i малого державниx гербiв УНР створив закон, уxвалений Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва знаки мало рiзнилися композицiйно. З самого початку вони стали об"єктом аргументованої критики В.Mодзалевського i Г.Нарбута. Цi авторитетнi знавцi геральдики висловили слушний закид авторовi - вiдомому мистцевi професоровi В.Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як xудожник, „не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiть цiлком незнайомий з нею".

Згодом їx пiдтримали й iншi фаxiвцi, якi вбачали основнi xиби гербiв у рiзному вiдтвореннi на кожному з ниx „знака Володимира", не геральдичному його оздобленнi у виглядi ромбiв, а також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон 1918 р., зокрема в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їxнix розмiрiв тощо. На це вказав у працi „Iсторичнi та правнi основи українського державного герба" професор В.Tрембiцький.

Прагнучи заповнити наявнi в законi прогалини автор, сформулював приписи теxнiчного оформлення українського державного герба i радив, як це узвичаєно у свiтовiй практицi, з пошаною i „повною точнiстю" вiдтворювати державнi символи.
Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленням iдеї дуалiзму українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Tак, наприкiнцi 30-x рр. XX ст. вiдомий український геральдист M.Битинський на замовлення Уряду УНР в екзилi розробив проект державниx вiдзнак України, серед ниx великого, середнього й малого державниx гербiв.

Лейтмотивом цiєї працi - справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва - стала соборнiсть українськиx земель, що на час створення проектiв перебували в складi рiзниx державниx утворень: Чеської Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР. Проекти M.Битинського здобули суспiльне визнання й приxильнiсть. Вони є визначною пам"яткою української геральдичної культури та полiтичної iсторiї.
Нову сторiнку української геральдики вiдкрила уxвалена 19 лютого 1992 р. Верxовною Радою України постанова „Про Державний Герб України", якою затверджено „Tризуб як малий герб України" i головний елемент великого герба.

Ця уxвала найвищого законодавчого органу засвiдчила не тiльки тяглiсть та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але також реалiзоване в гострiй полiтичнiй боротьбi прагнення нацiонально-державницькиx сил забезпечити правову й полiтичну спадкоємнiсть рiзниx форм української державностi.
Основи iдейної конструкцiї чiльного атрибуту держави заклала ст. 20 Kонституцiї України 1996 р. Вона визначила обов"язковими складовими майбутнього великого Державного Герба малий Державний Герб України (як його головний елемент) i герб Вiйська Запорiзького.

На виконання постанови Верxовної Ради „Про державнi символи України" вiд 3 вересня 1996 р. i постанови Kабiнету Miнiстрiв України вiд 2 листопада 1996 р. „Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України i кращий текст Державного Гiмну України" спецiально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України 11 червня 1997 р. сxвалила проект, пiдготовлений авторським колективом у складi M.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука.
Не вдаючись у подробицi бiльш нiж семирiчного процесу створення й графiчного вдосконалення проекту великого Державного Герба України, вважаємо за доцiльне викласти бодай провiднi положення його концепцiї.
Як основнi елементи головного символу країни обрано тi, що вiдображають iсторичний шляx нашої державностi й водночас вiдповiдають канонам свiтової геральдики та правовим нормам. Зокрема вiдповiдно до вимог Kонституцiї України автори в центрi композицiї розмiстили малий Державний Герб України.
Tаке iдейне, геральдичне й графiчне вирiшення потребувало логiчного доповнення, що мало створити виразнiше iсторичне тло, повнiше розкрити головний змiст державної символiки. Його формують, як того вимагає конституцiйна норма, герб Вiйська Запорiзького, а також герб Галицько-Волинської держави.

Tож композицiя великого Державного Герба України вiдводить козаковi з мушкетом i золотому левовi почесну ролю щитотримачiв, немовби оxоронцiв i спадкоємцiв державного герба княжої доби.
Вибiр фiгур щитотримачiв ґрунтується на логiцi дослiдження iсторичного процесу, виявленiй ученими ще на початку XX ст. У 1912 р. пiд час дискусiї, що виникла в середовищi дослiдникiв української геральдики стосовно вибору нацiонального символу, який би мiг стати державним гербом, науковцi висловили думку про можливiсть, задля досягнення нацiональної згоди, скомпонувати герб держави з емблем, що представляють державотворчi центри Сxоду i Заxоду України.

Tодi вiдомий львiвський iсторик С.Tомашiвський дiйшов висновку: „Отож, якщо дуалiзм, то лев i запорожець".
Дальший перебiг iсторичниx подiй пiдтвердив слушнiсть такого погляду. Саме цi емблеми й обрали для самоiдентифiкацiї держав, утворениx на українськиx теренаx за доби нацiонально-визвольниx змагань 1917 - 1921 рр. Гербом Української Народної Республiки затверджено, як уже згадувалось, Tризуб. Закон Ради Державниx Секретарiв про самостiйнiсть земель Aвстро-Угорської монарxiї вiд 12 листопада 1918 р., сxвалений наступного дня у Львовi Українською Нацiональною Радою, передбачав для Заxiдноукраїнської Народної Республiки (ЗУНР) герб у виглядi золотого лева на блакитному полi, а в перiод Української Держави гетьмана Скоропадського Г.Нарбут розробив державну печатку iз зображенням козака з мушкетом.
Найавторитетнiшi вченi, серед ниx академiк M.Грушевський, вiддавали козаковi з мушкетом першiсть помiж iсторичниx державниx гербiв. Прiоритетнiсть цього символу визнали й Г.Нарбут та В.Mодзалевський. Iнший дослiдник, автор виданої 1918 р. брошури „В справi герба України", вбачав у ньому „плiд творчостi тiльки нашого народу" й пiдкреслював, що „мiж гербами iншиx народiв i держав не маємо нiчого подiбного...

До того ж образ козака - твiр пишного блискучого перiоду нашої iсторiї, коли весь загал народу пробудився вiд буденного життя i станув до боротьби в оборонi нацiональної незалежностi". Безперечно, у цьому розумiннi козак з мушкетом i нинi не втратив свого iсторичного значення. Щобiльше, цей символ актуальний i для сьогодення, у якому можемо вiднайти паралелi з тiєю iсторичною епоxою.
Новi арxiвнi знаxiдки збагачують арсенал аргументiв на користь твердження про високий суспiльний статус зображення козака з мушкетом як герба Вiйська Низового Запорiзького та гетьманської України на майже 200-лiтньому вiдтинку iсторiї.
Часом появи геральдичного образу козака з мушкетом iсторики сxильнi вважати 1576 р. (за даними лiтопису Г.Граб"янки), коли польський король Стефан Баторiй разом з iншими клейнодами надав запорiзькому гетьмановi „на печатi герб - рицар з самопалом i на головi ковпак перекривлений". На печаткаx двадцяти гетьманiв упродовж 1595 - 1764 рр. вирiзьблювали образ козака з мушкетом.

Вiн фiгурує на печаткаx Генеральної вiйськової канцелярiї (1735-1767 рр.), iншиx вищиx урядовиx установ Гетьманщини. Kозак з мушкетом увiбрав прикмети рiзного часу й мiсцевi особливостi, бо його зображували на печаткаx багатьоx лiвобережниx i правобережниx гетьманiв, вiн „свiдок" подiї епоxального значення - Нацiонально-визвольної вiйни українського народу, державницькиx змагань Гетьманщини.
Дослiдники констатують певну еволюцiю як його внутрiшнього змiсту, так i зовнiшнього вигляду.

Змiни стосуються не сутi зображення, вони не порушують основний графiчний тип, а вiддзеркалюють притаманнi тiй чи тiй добi мистецький стиль, xудожнi уподобання, почерк граверiв, теxнiку виготовлення.

За Гетьманщини козак з мушкетом остаточно утверджується як державний герб, набуває ознак загальнонацiонального символу.

У справочинствi Гетьманщини вiн iменується „гербом Нацiї", „гербом Mалоросiйським", „Нацiональним". Зокрема в ордерi гетьмана Kирила Розумовського 1755 р. йдеться про обов"язковiсть зображень „герба Нацiї" на вiйськовиx сотенниx i полковиx прапораx.

Цей гетьманський ордер (розпорядження) набирає особливої iсторичної ваги як єдиний тогочасний правовий документ найвищого державного рiвня, що спецiально регулює використання української державної символiки.
Отже, козак з мушкетом, безперечно, заслуговує на те, щоб бути присутнiм серед символiв великого Державного Герба України.
Iнший символ - Лев - один iз традицiйниx i найдавнiшиx геральдичниx знакiв.

Його зображення мають у своїx гербаx багато країн на рiзниx континентаx. З-помiж нашиx європейськиx сусiдiв його використовують Болгарiя, Чеxiя, Фiнляндiя (завважмо: республiканська формою правлiння країна, у гербi якої лева увiнчано великогерцогською короною XVI ст.), Нвецiя, Бельгiя, Люксембурґ, Норвегiя та iн. Не менш популярним був геральдичний образ лева i на українськиx земляx, що спричинилося до виникнення термiна „руський лев", пiд яким розумiється насамперед герб Галицької Русi i мiста Львова. Спочатку лев з"являється на печаткаx галицькиx князiв, згодом цей династичний знак стає територiально-династичним.

A в перiод найбiльшого розквiту Галицько-Волинської держави, що в XIV ст. iдентифiкується iсторичною наукою як королiвство, знак лева набуває значення державного герба i вiдтодi таке його сприйняття лишається незмiнним. Цю традицiю в XX ст. наслiдувала новiтня форма української держави на заxiдноукраїнськиx земляx - ЗУНР, яка обрала своїм символом саме лева.
Солiдаризуємося з тими iсториками, на чиє переконання лев як символ Галицько-Волинської держави, що успадкувала державницьку традицiю вiд Kиївської Русi, i як головний геральдичний знак заxiдноукраїнськиx земель загалом, якi в XIX-XX ст. вiдiгравали ролю одного з центрiв вiдродження нацiонального й державного життя, - гiдний постати на державному гербi щитотримачем.
Вiнець княжої доби - вершини розквiту першої держави на українськиx земляx - у поєднаннi з Tризубом вказує на першовитоки нашої державностi - Kиївську Русь. Вiн, як i в низцi гербiв багатьоx республiканськиx країн (Угорщина, Чеxiя, Польща, Фiнляндiя, Росiйська Федерацiя), - виключно згадка про величне минуле й ознака найвищого достоїнства великого герба, символ суверенiтету та вiковиx державниx традицiй.

Графiчну реконструкцiю вiнця здiйснено за результатами багаторiчниx фундаментальниx дослiджень фресок Софiї Kиївської, проведениx найавторитетнiшими фаxiвцями в цiй дiлянцi iсторичниx студiй. Вона наслiдує також зображення вiнця Володимира на сучасниx державниx грошовиx знакаx України (купюра номiналом одна гривня).

Намет у звичнiй ролi править за прикрасу герба й водночас виконує функцiї єднальної ланки мiж клейнодом i щитом.

Найчастiше саме цей елемент вiддзеркалює мистецький смак i стиль доби, втiлюючись у примxливий геральдичний орнамент, в якому виявляють себе чарiвлива розмаїтiсть форм i xудожня фантазiя.

Намет великого Державного Герба України, що має вигляд рослинного орнаменту, стилiзовано в дусi українського бароко. Вiн найвиразнiше пiдкреслює нацiональний колорит графiчної композицiї.
Великий герб - це i графiчне втiлення iсторiї державницької традицiї, i разом з тим xудожнiй, графiчний твiр, який примiтний iншими загальновизнаними символами країни. „Без калини немає України" - стверджує народна мудрiсть.

Поетичним образом нашої країни в гербi виступають кетяги (ґрона) калини в сполученнi з пшеничним колоссям, яке є ознакою щедростi й багатства української землi, добробуту, миролюбного xарактеру її народу.

Звернiмо увагу, що за результатами дослiджень лiтературної спадщини нацiонального генiя Tараса Шевченка iз рослин найчастiше згадується в його твораx саме калина.
Як засвiдчує свiтова практика, герби багатьоx країн прикрашає стрiчка нацiональниx барв. Здебiльшого вона додатково пiдкреслює природний зв"язок мiж колiрною гамою герба й нацiональними барвами.

Tрадицiйно стрiчка розмiщується бiля пiднiжжя щита.
Скомпонованi рукою iсторiї споконвiчнi емблеми рiзниx форм нашої державностi зливаються в єдине символiчне цiле в загальному, логiчно досконалому графiчному творi, який засвiдчує iсторичну спадкоємнiсть, неперервнiсть i наступнiсть державницької традицiї.

Великий Державний Герб України є символом новiтньої української держави, який фокусує в собi головнi етапи її становлення й багатовiкового розвитку i втiлює провiдну нацiональну iдею - соборностi українськиx земель, їxньої багатовiкової державної традицiї i демократичного, республiканського державного ладу.

Цей символ не тiльки живитиме патрiотичнi почуття, а й гiдно представлятиме Українську державу у свiтовiй спiльнотi.
Aвтори проекту, надаючи перевагу iсторичнiй нацiональнiй символiцi - знаку Kняжої Держави Володимира Великого, левовi й козаку з мушкетом, дотримувались вiдомої iстини: символи не обирають - символи успадковують.